Категорії
Блог

ЯСІНЯ В АВСТРО-УГОРСЬКУ ДОБУ (1867-1918) : ЕТНОСОЦІАЛЬНИЙ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ ОГЛЯД

Ясіня, 1900 р

    В австро-угорський період село Ясіня входило до складу Тисадолинянського району (округу) Мараморошського комітату – одного з чотирьох адміністративних одиниць, територія яких сформувала терени сучасної Закарпатської області. На чолі комітатів стояли жупани (ішпани), яких призначав угорський король із числа представників вищої аристократії. В їхніх руках було зосереджено всю політичну та господарську владу в краї.

Для австро-угорського періоду характерний невисокий рівень народжуваності населення в селах Закарпаття. До прикладу, в 1893 році коефіцієнт народжуваності в Марамороському комітаті складав 59 осіб на 1000 душ населення. Водночас, починаючи з другої половини 80-х рр. ХІХ ст. спостерігалася масова еміграція сільського населення за океан, яка безперечно, не оминула й Ясіня. У 1900 році число жителів, що виїхали за кордон було на рівні 98 осіб, понад 1 % від загалу, тоді як через десятиліття емігрантів вже було 107 за рік.

1906 р, емігранти на шляху до острова Елліс (США), де знаходилася Федерально-еміграційна станція. Саме із Закарпаття у Західноукраїнському регіоні почалася заокеанська еміграція (кін. 60-х – поч. 70-х рр. ХІХ ст.). Основний потік людей був спрямований у США

    У 1869 році в селі Ясіня проживало 5676 жителів, а в 1880 році населення становило 6391 осіб. За десятиліття число мешканців виросло на 19,2 % – до 7620. За останні десять років ХІХ століття приріст трохи зменшився – до 18,4 % – 9029 осіб в 1900 році. Вже в наступний період ріст впав більш ніж вдвічі – до 8,4 %. Тоді, в 1910 році населення села майже досягнуло десяти тисяч – 9795 особи. Загалом за тридцятилітній період, 1880 по 1910 року число ясінчан виросло на 53,1 %, з шести з чимось тисяч до майже десяти. Якщо порівняти число жителів з 1869 по 1910 рік то цей показник буде на рівні 72,4 %, тобто на 4107. При цьому зареєстрованими в селі в 1900 році 252 іноземці, а в 1910 – вже 283.

      Дослідник історії Закарпаття, етнограф, священик, письменник, літературознавець, перекладач, член НТШ. Юрій Жаткович у листі до Володимира Гнатюка, – відомого вченого з Галичини, датованого 27 липня 1898 року відносив Ясіня – Körösmező-Felső – до свого переліку як «чисто руські міста». У документі вказано також в той час складові частини села, а сьогодні окремі населені пункти, зокрема Чорна Тиса – угорською Fekete-Tisza та Лазещина – Laziscsina відповідно.

    В містах та містечках Мараморощини, зокрема й в Ясіня, де частка українців коливалася від 55% до 72%, приріст греко-католиків склав у 1900-1910 рр. 16%, а римо-католиків – лише 13,6%. Згідно з даними перепису 1910 р. питома вага греко-католиків і тих, хто користувався українською розмовною мовою, в селі Ясіня дорівнювала відповідно – 70,5% і 69,7% від загальної кількості жителів.  На другому місці після греко-католиків за питомою вагою стояли іудеї. Їхня частка серед усього населення комітату досягала в середньому майже 18%.

       Релігійна картина жителів Ясіня в 1900 році була наступна : 6200 осіб, або 68,7 % – греко-католики, 1097 (12,2 %) – римо-католики, 1626 (18 %) – іудеї, трохи більше 1 % – протестанти.

      В 1910 р. у Тисадолинянському окрузі, що географічно тоді охоплював терени сучасного Рахівського району німців нараховувалось 5009 осіб, або 13,6 % від загальної кількості мешканців. З них в селі Ясіня проживало 1435 німецькомовних осіб, або майже третина. Загалом за десятиліття відсоткове відношення зменшилось трохи менше одного процента, проте в 1900 році їх число було на рівні 4682 осіб. Тоді, в 1910 році серед ясінчан німцями за мовою було зафіксовано в переписі 1484 особи. Варто зазначити, що до цієї категорії відносили й євреїв, адже розмовна мова останніх – ідіш є представником германської групи, тобто близькою до німецької. Тому у документах записані тільки три мови : руська (українська), угорська та німецька.

        Щодо загальної етнічної картини мешканців Ясіня в 1910 році то з 9795 осіб 1285, або 13,1 % були угорцями; 6904, або 70,5 % – гуцулами (українцями); 1520, або 15,5 %  – євреями; 86 осіб, або 0,9 % – представниками інших національностей.

Традиційно. ще з давніх часів гуцули Закарпаття займалися вівчарством та лісовим господарством.


       Сфери зайнятості населення протягом австро-угорського періоду практично не змінились, щоправда наприкінці ХІХ століття з’явилась залізниця, що з’єднала центр комітату – Сигет з містами Галичини. Її планування почалось ще в 1860-х роках, адже на картах 1863 року вже з’являються креслення нових шляхів, які планували збудувати в наступні десятиліття. Центр села Ясіня прикрашав великий вокзал, відкритий в 1895 році, який пережив монархію Габсбургів, проте був зруйнований під час Другої світової війни. Також на державному рівні було прийнято рішення запросити спеціалістів з Італії, переважно з північних гірських земель. Проте італійська громада в селі Ясіня так і не сформувалась. 

Ясіня. Залізничний вокзал. 1907 р.
Кевелів, залізничний міст поблизу Ясіня

        Промисловий переворот потребував нових ресурсів для своїх підприємств, число яких постійно росло. Наявність нафти на околицях Ясіня було доведено ще в 1878 році. На земельних ділянках єврейських родин, які проживали на околицях Ясіня, Юди Ґуґіка та Хаїма Розенталя, було проведено геологічні дослідження, які довели існування на цій території нафтових родовищ. Здійснити плани з видобутку нафти в Ясінях, промисловець, політик і публіцист польського походження Станіслав Щепановський не зміг через банкрутство своєї фірми. Протягом 1880-1910-х роках було пробурено більш, ніж три десятка свердловин в різних частинах села, проте сам видобуток був нерентабельним, тому часто підприємства довго не існували і банкрутували.

Нафтова вишка у присілку Стебний, поблизу Ясіня, 1939 р.        У 1900-1910 рр. в середньому 13% міських жителів Закарпаття, які нібито жили за рахунок сільського господарства, проте угорська офіційна статистика відносила до цих даних не лише землеробство, а й лісове господарство та лісові промисли (зокрема випалювання дерев’яного вугілля) мисливство, рибне господарство та рибальство, бджільництво й тваринництво. В Ясінях у 1900 р. питома вага тих, хто займався лісовими промислами, становила 40 % від кількості всього сільськогосподарського населення; в 1910 р. їхня частка сягнула вже 60 %. Щодо поділу мешканців села Ясіня за зайнятістю то в 1900 році 2410 осіб працювали в сільському господарстві, 219 – в промисловості, 151 в торгівлі та кредитуванні, 120 у транспортній сфері, решта – в інших галузях. Вже в 1910 році у сільському господарстві працювала 2371 особа, 187 – у промислових підприємствах, 176 – в торгово-кредитному секторі, 138 – у транспорті і решта, 924 жителі, – в інших галузях. Варто зауважити, що число останніх за десятиліття майже подвоїлась. Щодо чиновників та духовенства то на початку ХХ століття в селі Ясіня їх чисельність була менше 1 %, тоді як число домашньої прислуги було вдвічі більше.
              В 1900 році в селі Ясіня було 2148 житлових будинків, з яких тільки 42 були побудовані з каменю чи цегли, 1 – з глини (саману) з фундаментом з каменю чи цегли, решта ж були дерев’яними. І тільки 5 споруд були покриті шифером, бляхою чи черепицею, інші ж мали дах з дранок – драниць, якою ще в XVII столітті платили податки в королівську скарбницю. За десятиліття, в 1910 році в селі було вже 2351 житлових будинків, з яких 51 був кам’яним, 71 з саману з фундаментом з каменю чи цегли, 1 – тільки з глини, решта – дерев’яні. Шифером, бляхою чи черепицею вже мали покриття 19 будинків. Соломою будинки в цій місцевості не крили.     
Гуцульська хата-гражда у Стебному

        Австро-угорська доба була періодом формування сучасної території Ясіня. Відбулось становлення стабільного транспортного сполучення з іншими частинами імперії, село стало транспортним коридором між центральною Угорщиною та Трансільванією, котра в наш час є західною частиною Румунії та Галичиною. Значний ріст промисловості зумовив сталу потребу у деревині, що сприяло росту числа лісових робітників. Поряд з цим освоювались нові, прилеглі до села землі, котрі ще на початку ХІХ століття були зайняті лісами і в той час стали пасовищами, ріллями та активно забудовувались.Автори публікації 

Галина Рейтій,

Михайло Рекрутяк

Бібліографія :

1.                 Лелекач М. М., Молдавчук В. С. Ясиня. Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСТЬ / АН УРСР. Інститут історії. К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1969. С. 514-523.

2.                 Мазурок О. С. Міста Східної Галичини, Північної Буковини і Закарпаття у другій половині ХІХ – на початку ХХ століть (1848-1918 рр.). Етносоціальний та економічний аспекти. Том 1: Етносоціальний розвиток міст. Монографія / Ужгород: Карпатська Вежа, 2012. – 687 с.

3.                 Рекрутяк М. Заснування селища Ясіня та зміна динаміки чисельності його мешканців з середини XVI ст. до 1946 року. Збірник студентських наукових праць. Серія: Історія. Актуальні питання історії: минуле і сучасність. Випуск 9. Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла», 2016. С. 27-32.

4.                 Ткач М. Неймовірна історія будівництва в Карпатах австро-угорської залізниці (ФОТО) [Електронний ресурс] / М. Ткач, М. Волощук // Репортер. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://report.if.ua/istoriya/nejmovirni-istoriya-budivnyctva-v-karpatah-avstro-ugorskoyi-zaliznyci-foto/