Категорії
Блог

СЕЛО ЯСІНЯ В ЧАСИ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ (1938-1939 РОКИ)

Карпатська Україна. Хуст під українськими та чехословацькими прапорами.

29 травня 1938 року Центральна Руська Народна Рада, що перебувала в Ужгороді, поставила вимогу до уряду Чехословаччини про впровадження статусу автономії краю, посилаючись на положення Сен-Жерменського договору та конституції. Після підписання Мюнхенської угоди 30 вересня 1938 року складне міжнародне становище Чехо-Словаччини примусило уряд погодитися надати Підкарпатській Русі статус автономії. 22 листопада 1938 р. парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України і Чехо-Словаччина перетворилася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців (русинів).https://www.youtube.com/embed/OjYbBN8oj50

Кінець 1938 – перші місяці 1939 року були складними для Європи. Молода автономія активно почала будувати основи української держави, що прагне здобути незалежність. Багато вихідців з Ясіня долучились до будівництва молодого державного утворення, якому судилось стати незалежною країною, щоправда ненадовго.

Степан Клочуряк – президент Гуцульської республіки в уряді прем’єр-міністра Августин Волошина очолював сектор комунікацій, а пізніше ще й був міністром військових та господарських справ. Був обраний до Сойму – парламенту автономії.

Степан Клочуряк з президентом Карпатської України А. Волошиним.

Брати Климпуші – Василь, Іван та Дмитро, відомі своєю громадською активністю привітали утворення автономного уряду, опісля взяли участь в організації сил народної оборони «Карпатська січ» та утворенні партії «Українське національне об’єднання». Дмитро Климпуш став головним командантом «Карпатської січі», Іван – членом проводу УНО, а Василь 12 лютого 1939 р. був обраний депутатом сойму Карпатської України. Узяв участь у засіданні сойму 15 березня 1939 року. Після окупації Карпатської України угорськими військами брати майже три місяці переховувалися в рідному селі.

Брати Климпуші, 1930-ті рр.

Січовики на чолі з комендантом Дмитром Климпушем

Активну участь у подіях Карпатської України брав також Дмитро Бандусяк. В 1938 році він був у складі студентів Мукачівської торгівельної академії, яка славилася вихованням переконаних українських патріотів. У період навчання був активним учасником молодіжної організації “Пласт”, брав участь у громадській роботі вишу. У листопаді 1938 року академію переведено у Сваляву, а після березня 1939 року, коли угорці окупували все Закарпаття Дмитро одержав атестат зрілості. В 1939 році Дмитро разом з товаришами вирішив організувати в краї антифашистську боротьбу шляхом створення місцевого осередку ОУН.

Дмитро Німчук у чехословацький період організував у рідному селі місцевий осередок «Просвіти», брав участь в роботі спортивної організації «Січ», очолюваної спочатку Степаном Клочураком, потім Дмитром Климпушем. Після Віденського арбітражу, коли Ужгород був відданий Угорщині, багато зробив як член оперативної групи з евакуації урядових установ з Ужгорода до Хуста. Тут став директором крайової організації з опіки робітників. 24 січня 1939 р. він увійшов до центрального проводу Українського національного об’єднання (УНО), а 12 лютого того ж року був обраний послом сойму, брав участь у його засіданнях.

Дмитро Німчук

Мистецтво на службі пропаганди. Агітплакати часів Карпатської України:



Ясіня пов’язане з подіями Карпатської України не тільки через основних діячів – творців молодої держави. Саме тут, на кордоні з Польщею угорські військові передали полонених січовиків, уродженців Галичини польській владі.

Угорські вояки з польським офіцером прикордонної служби (спереду) після розстрілу січовиків-галичан на Татарському перевалі поблизу Ясіня.

Про їх страшну долю згадував у своїх творах редактор щоденної газети Карпатської України «Нова свобода» Василь Гренджа-Донський: «За Ясіня-Репеговом, на польському кордоні, за митницею на Татарському перевалі очікувала мішана мадярсько-польська комісія, щоб перебрати полонених січовиків-галичан. Незабаром привели 30 січовиків, зловлених по горах Гуцульщини, а кількох із в’язниць.

Були вони пов’язані, в страшний спосіб збиті не тільки тими, що їх зловили, але й самими вояками, що їх ескортували… Галичан відвели на півтора кілометра далі у ліс, яким проходила фронтова бойова лінія за світової війни. Тут їх розіп’яли на деревах. 

По-перш поприв’язували їм руки заржавілим колючим дротом, що знайшли в старій фронтовій лінії, відтак розіп’яті руки й ноги поприбивали залізними скобами та великими цвяхами, що ними прибивають рейки на залізницях. Над розіп’ятими, але ще живими героями почали мадяри і поляки знущатись, плюючи їм у вічі та б’ючи їх рушницями. Відтак гонведи… одного за другим розстрілювали…».

Угорські війська вступили в село Ясіня 18 березня 1939 року. З того часу почався короткий другий угорський період його історії.

Автор:

Михайло Рекрутяк

Список джерел та літератури:

  1. Вегеш М., Молнар С., Молнар Й., Остапець Ю., Офіцинський Р., Токар М., Фединець Ч., Черничко С. Хроніка Закарпаття. 1867 – 2010 / Kárpátalja évszámokban. 1867 – 2010 / українсько-угорське двомовне видання; Ukrán–magyar kétnyelvű kiadvány: Серія «Studia Regionalistica» / № 3. Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2011.  312 с.
  2. Довганич О. Карпатська Україна в боротьбі за незалежність: репресії проти її обронців та керівників / Післямова Миколи Вегеша. Ужгород: Ґражда, 2007. 140 с.
  3. Магаляс Д. Історія Карпатської України в оцінці Каленика Лисюка та Василя Авраменка. Карпатська Україна – етап українського державотворення : історія і сучасність. Матеріали науково-практичної конференції, м. Ужгород, 2019. С. 135-140.
  4. Оніщук Я. Як знайшли масові поховання бійців Карпатської України. ІСТОРИЧНА ПРАВДА. 2011. URL: https://www.istpravda.com.ua/research/2011/03/28/33661/ 
  5. Рекрутяк М. Заснування селища Ясіня та зміна динаміки чисельності його мешканців з середини XVI ст. до 1946 року. Збірник студентських наукових праць. Серія: Історія. Актуальні питання історії: минуле і сучасність. Випуск 9. Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла», 2016. С. 27-32.